Catégorie : De l’Ukraine

  • 400 faux tableaux – surtout d’artistes de l’ « avant-garde russe »

    Mittwoch, 19. Juni 2013
    HERAUSGEGEBEN VON WERNER D’INKA, BERTHOLD KOHLER, GÜNTHER NONNENMACHER, FRANK SCHIRRMACHER, HOLGER STELTZNER
    Anzeige

    KunstfälscherringVierhundert falsche Bilder und eine Razzia

    13.06.2013 ·  In mehreren deutschen Städten wurden in den vergangenen Tagen Razzien in Galerien, Wohnungen und Lagerhäusern durchgeführt. Ein internationaler Kunstfälscherring kam zum Vorschein. Wer steckt dahinter?

    Von NIKLAS MAAK

    Kunstfälscherring

    © WONGE BERGMANNSchön, aber vermutlich nicht echt: Eines der rund vierhundert beschlagnahmten Bilder soll ein Malewitsch sein.

    Seit dem Fall des Kunstfälschers Wolfgang Beltracchi ist man einiges gewöhnt, aber einen derart massiven Aufmarsch der Polizei gegen Kunstfälscher wie jetzt hat es noch nicht gegeben: Bei Einsätzen, die vorgestern und gestern in mehreren deutschen Städten stattfanden, durchsuchten mehr als hundert Beamte des Bundeskriminalamts insgesamt achtundzwanzig Wohnungen, Lager, Büros und Galerien in Wiesbaden, Mainz, Stuttgart, München, Hamburg und Köln. Gleichzeitig fanden Durchsuchungen in Israel und der Schweiz statt. In Wiesbaden wurden zwei Personen im Alter von siebenundsechzig und einundvierzig Jahren verhaftet. Es handelt sich um einen Deutsch-Tunesier und einen Israeli, teilte das Bundeskriminalamt im Gespräch mit dieser Zeitung mit.

    Weitere Tatverdächtige stammen aus Russland. Ihnen wird vorgeworfen, Mitglieder eines internationalen Fälscherrings zu sein, der über Jahre Gemälde der russischen Avantgarde – darunter Arbeiten von Natalia Gontscharowa, Malewitsch, Kandinsky, Jawlensky und Larionow – verkauft haben soll, vor allem an private Sammler. Die Arbeiten sollen vor allem anlässlich von Galerieausstellungen, aber auch in Auktionen gehandelt worden sein. Die Rede ist von insgesamt vierhundert gefälschten Werken, die für vier- bis siebenstellige Summen verkauft wurden. Allein die jetzt Verhafteten sollen in den vergangenen zwei Jahren gefälschte Gemälde im Wert von mehr als zwei Millionen Euro an deutsche und spanische Händler und Sammler verkauft haben.

    Omertà in der Kunstwelt

    Man hatte sich schon gewundert, dass nach dem großen Fälschungsskandal um Wolfgang Beltracchi und seine Komplizen auf dem Kunstmarkt wieder alles so zu laufen schien wie immer: Die Auktionshäuser meldeten Rekorde, der Handel schien die Krise, in die der brillante Fälscher sie gestürzt hatte, selig vergessen zu haben.

    Man wandert zwar mit geschärftem Blick über Messen und durch Museen. Man steht im Pariser Musée Marmottan in der schönen Ausstellung mit Werken von Marie Laurencin und staunt über das Porträt eines Mannes, der mit einem für das Jahr 1913 unüblich weit aufstehendem Hemd so hippiesk elegant an der Wand lehnt, dass man es, wenn es nicht offiziell Nils von Dardel darstellte, glatt für das Selbstporträt des jungen Wolfgang Beltracchi halten könnte, der dem Werk von Marie Laurencin ja bereits einige sehr schöne postume Neuzugänge verschafft hatte. Neben dem Dardel-Porträt hängt ein Schild, das die Provenienz des Werks als ehemals „Galerie Alfred Flechtheim, Berlin-Düsseldorf“ ausweist. Anfrage im Museum: Ob man mehr über die Geschichte des Bildes wisse? Keine Antwort. Auch anderswo: kein Interesse. Omertà in der Kunstwelt.

    Viele Zufälle

    Aber dann tat sich hinter den Kulissen des Kunstmarkts doch Einiges: Ende Mai dieses Jahres wurde die bei New York lebende Kunsthändlerin Glafira Rosales festgenommen; sie soll insgesamt dreiundsechzig gefälschte Gemälde unter anderen von Robert Motherwell, Mark Rothko und Basquiat über zwei Galerien – darunter die ehemals ehrwürdige Knoedler Gallery in New York, die wegen des Falls schließen musste – in den Kunstmarkt und mehr als zwölf Millionen Dollar an der Steuer vorbei auf spanische Konten gebracht haben.

    Kunstfälscherring© WONGE BERGMANNWar ein Team am Werk? Es wird vermutet, dass die Fälschungen in Israel gemalt wurden.

    Ihr Lebensgefährte stammt aus Spanien und war schon vor Jahrzehnten in Prozesse um Kunstfälschungen verwickelt, die nur eine knappe Autostunde vom Wohnsitz der Beltracchis in Südfrankreich stattfanden. Eine Verbindung zwischen beiden Fällen wurde nicht angenommen, obwohl die amerikanischen Ermittler über den Zufall staunten, dass zeitgleich zwei hochbegabte Fälscher mit der gleichen Methode – man erzählt renommierten Experten eine brillante Geschichte von einem Verwandten, der in aller Heimlichkeit bedeutende Kunstwerke hortete und erschafft so die Legende einer unbekannten Meistersammlung – ihre Fälschungen ins Herz des Markts schleusen und dies auch noch in der selben Region am Mittelmeer planten. Zufälle gibt es.

    Unruhige Monate für den Kunsthandel

    Experten waren nach Aussagen der Ermittler gegenüber dieser Zeitung auch im Spiel, als die jetzt festgenommenen Fälscher ihre Werke marktglaubwürdig bekommen wollten. Einen Malewitsch stellt man nicht einfach mit Preis ins Internet, man braucht Zertifikate, Gutachten. Diese kann man natürlich auch fälschen und das gefälschte Werk mitsamt den gefälschten Papieren an einen gutgläubigen Sammler in Australien verkaufen. Aber so verliefen die Vorgänge im neuen Fall offenbar nicht.

    Hinweise, die die Ermittlungen auslösten, kamen offenbar aus Israel und der Schweiz, es sind laut Aussagen des Bundeskriminalamts renommierte Galerien, Händler und Experten betroffen, Namen werden wegen noch laufender Ermittlungen nicht genannt. Am Rande eines Fototermins in Wiesbaden, bei dem ein vermutlich gefälschter Malewitsch und eine beeindruckende Masse verpackter Kunstwerke präsentiert wurden, teilten Mitarbeiter des Bundeskriminalamts mit, man vermute, die gefälschten Bilder seien in Israel gemalt worden. Die Frage, ob auch Bilder in Museen beschlagnahmt wurden, verneinte die Pressesprecherin des BKA in Berlin, das ebenfalls in den Fall eingebunden ist, im Gespräch mit dieser Zeitung.

    Weitere Artikel

    In den kommenden Tagen werden die beschlagnahmten Werke analysiert werden. Auf den Kunsthandel kommen unruhige Monate zu: Wer sind die Fälscher? Wer ihre Komplizen? Wer die Opfer? Wer die betroffenen Händler, wer die Experten? Die Hoffnung, dass die Erschütterungen der jüngsten Fälschungsfälle sich vom Leuchten der gehandelten Bilder und dem Rauschen der Geldmengen übertönen lassen, ist gescheitert.

  • Conférence à Donetsk au centre culturel IZOLIATSIA, 21/05.2013

    NEWS: 21 May 2013LECTURE BY FRENCH ART CRITIC JEAN-CLAUDE MARCADÉ

    TAGS: lectureizotalk

    On May, 31st IZOLYATSIA invites everyone to visit the lecture by French art critic Jean-Claude Marcadé « Ukrainian avant-garde art of the first half of the XXth century » and his presentation of the book « Malevich » published by « Rodovid ». The event is organized with the support of Alliance française.

     

    Jean-Claude Marcadé is the French art critic, curator and honored director of the French National Center for Scientific Research, a connoisseur of artistic avant-garde of the former USSR and one of the most important pioneers and explorers of the Ukrainian avant-garde phenomenon.

    In the preface to the Ukrainian edition Marcade writes: « There is an element that distinguishes my work from most other studies of Malevich. It is my attention to the roots of his Ukrainian artistic poetics, which is usually ignored or obscured not only in Russian studies. In all my books and articles about the so-called « Russian Avant-Garde » I distinguish in this powerful and innovative artistic direction of this flow to three « schools »: St.-Petersburg, Moscow and Ukrainian (and Malevich belongs to the ast one). « 
    Facebook Event | Vkontakte Event | Twitter Hashtag – #izotalk

     

  • « Malévitch » à Kiev fin mai 2013

    431585_509099625803524_143527891_n

    cliquez sur l’image!

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    ПРЕС-РЕЛІЗ

    презентації монографії Жана-Клода Маркаде “МАЛЕВИЧ”/ “МАЛЕВИЧ”/ круглого столу “Малевич і Україна” (круглого столу “Малевич і Україна” (

    28 травня, з 17.00 до 19.00 , зала 2

    зустрічі малевичезнавців Жана-Клода Маркаде та Дмитра Горбачова із учасниками Києво-Могилянської Бізнес Школи
    29 травня, 18.00 Києво-Могилянська Бізнес Школа,
    вул. Волоська 8/5, 4 корпус, 4 пов. 410 аудиторія

    лекції Жана-Клода Маркаде
    Про деякі характерні відмінності українського авангардного мистецтва В ІЗОЛЯЦІЇ. ПЛАТФОРМІ СУЧАСНИХ ІНІЦІАТИВ
    31 травня, 17.00 Донецьк

    що відбуваються в рамках
    третього міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» (Мистецький Арсенал, вул. Лаврська 10-12, Київ).

    Всі три події мають спільний мотив – повернення до Києва і в Україну творчості геніального мистця ХХ ст. Казимира Малевича. Головним гостем та спікером стане французький дослідник українського і російського авангарду проф. Жан-Клод Маркаде із Франції.

    Проф. Маркаде є знаним та авторитетним експертом. Автор кількох відомих праць з авангардного мистецтва, зокрема франкомовної монографії. Malévitch (1990). Російський авангард. 1907-1927 (1995, 2007); куратор ряду виставок в провідних музеях світу (Пуні, 1992-1993 в Парижі та Берліні; Російський символізм, 1999-2000 в Мадриді, Барселоні, Бордо;

    Видрукувана видавництвом РОДОВІД книга «МАЛЕВИЧ» є україномовною редакцією франкомовної монографії Malévitch 1990 року (переклад українською Василя Старка, дизайн Ірини Пасічник). Чому так важливо було опублікувати цю працю українською ? Перша і найпростіша причина – найвідоміший мистець ХХ століття народився в Києві і в автобіографічних текстах називав себе українцем. Проф. Маркаде в передмові до

    української редакції зазначає : «Є елемент, який відрізняє мою роботу від більшості інших досліджень про Малевича – це увага до українського коріння малярської поетики Малевича, що замовчують або туманно висвітлюють, і не тільки в російських дослідженнях… У всіх моїх статтях і книгах про так званий «російський авангард», поняття якого усталилося лише з 1960-х років, я розрізняю в цьому потужному новаторському художньому потоці три напрямки або «школи»: петербурзька, московська й українська (до неї належать Олександра Екстер, Давид і Володимир Бурлюки, Архипенко, Малевич, Баранов-Россіне й, почасти, Ларіонов та Татлін)». Партнер друку книги – фамільна друкарня HUSS

    Інша важлива причина появи такого дослідження в Україні – це дискусії навколо творчості Малевича, і навіть її нерозуміння, а то й часткове невизнання. Праці Малевича багатогранні, в них часто нашаровується кілька культур. Зрозуміти, “прочитати” їх відразу, глянувши на зображення в інтернеті, буває складно. Дослідження проф. Маркаде цікаво читати – в ньому розкладена по поличках еволюція творчості польсько-українсько-російського маляра, архітектора, теоретика, педагога й мислителя.

    Круглий стіл “Малевич і Україна” дозволить іншим малевичезнавцям представити свої дослідження і, можливо, окреслити нові публікації. Модератор круглого столу – доктор літературознавства Тетяна Огаркова, редактор книги “МАЛЕВИЧ”, викладач Києво-Могилянської Академії. Запрошені учасники – проф. Дмитро Горбачов, автор і головний редактор збірника “Малевич і Україна” (Київ), проф. Георгій Коваленко, академік Академії мистецтв Російської Федерації (Москва), дослідник російського і українського авангарду, Олена Кашуба-Вольвач, кандидат мистецтвознавства, автор книги “Олександр Богомазов. Автопортрети”, Тетяна Павлова, докторант, автор досліджень про мистців харківського авангарду Б. Косарева та В.Єрмілова (Харків), проф. Ольга Лагутенко, автор книг з української модерної графіки (Київ) та інші.

    Про мистецтво і філософію Малевича як людини-творця та візіонера буде розмова на зустрічі малевичезнавців Жана-Клода Маркаде та Дмитра Горбачова із управлінцями українських компаній у Києво-Могилянській Бізнес Школі (kmbs). Казимир Малевич кардинально змінив ландшафт тогочасного культурного простору та показав вихід на якісно інші виміри в живописі. Саме ця логіка творіння радикально нових концептів особливо цікава не лише у сфері мистецтва, але і бізнесу. Модеруватиме дискусію декан kmbs Олександр Саврук.

    “Деякі характерні відмінності українсткого авангардного мистецтва першої четверті ХХ століття” – такою буде тема лекції проф. Жана-Клода Маркаде в В ІЗОЛЯЦІЇ. ПЛАТФОРМІ СУЧАСНИХ ІНІЦІАТИВ (Донецьк), яку він прочитає 31 травня о 17.00

    Організатори подій: видавництво РОДОВІД, Києво-Могилянська Бізнес Школа, «ІЗОЛЯЦІЯ. ПЛАТФОРМА КУЛЬТУРНИХ ІНІЦІАТИВ».

    Партнери: Французький Інститут в Україні, Книжковий Арсенал, Детальніша інформація за тел. 067 404 4402; 044 289 4829 імейл: rodovid.box@gmail.com

     

     431585_509099625803524_143527891_n

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    28 травня з 17.00 до 19.00

    Презентація книги “МАЛЕВИЧ”, яка відбудеться за участю автора Жана-Клода Маркаде (Франція) 28 травня 2013 року  з 17.00 до 19.00 (зала №2) в рамках проведення третього міжнародного фестивалю Книжковий Арсенал (вул. Лаврська 10-12 Київ).

     

    Презентація монографії переросте в круглий  стіл “МАЛЕВИЧ і УКРАЇНА”, на який запрошені дослідники українського авангарду Жан-Клод Маркаде (Франція), Дмитро Горбачов (Київ), Георгій Коваленко (Москва), Мирослава Мудрак (США), Тетяна Павлова (Харків), Олена Кашуба-Вольвач (Київ), Ольга Лагутеко (Київ) та інші. Модератор – д-р Тетяна Огаркова, редактор книги “МАЛЕВИЧ”, викладач Києво-Могилянської Акдемії.

    Організатор: РОДОВІД видавництво

    Парнери презентації: Французький Інститут в Україні/ Києво-Могилянська Бізнес Школа /Книжковий Арсенал

     

     

    29 травня о 18.00

    Зустріч учасників Києво-Могилянської Бізнес Школа із малевичезнавцями Жан-Клодом Маркаде та Дмитром Горбачовим в приміщенні школи за адресою:

    Модератор: Олександр Саврук, декан КМБШ

    Організатор: Києво-Могилянська Бізнес Школа

    Парнери презентації: РОДОВІД видавництво/Французький Інститут в Україні/Книжковий Арсенал

     

     

    31 травня о 17.00

    Лекція проф. Жана-Клода Маркаде “Характерні відмінності українсткого авангардного мистецтва першої четверті ХХ століття” в В ІЗОЛЯЦІЇ. ПЛАТФОРМІ СУЧАСНИХ ІНІЦІАТИВ (Донецьк)

    Організатор: ІЗОЛЯЦІЯ ПЛАТФОРМА СУЧАСНИХ ІНІЦІАТИВ (Донецьк) та РОДОВІД видавництво (Київ)

    Парнери презентації: Французький Інститут в Україні/Книжковий Арсенал

     

     

     

    page2image21024

  • Igor Markevitch SUR LE SÉRiEUX DE L’INFORMATION DE « KOMMERSANT ъ »

    Nashagazeta.ch

    К 100-летию Игоря Маркевича: гений и злодейство несовместны? («Nashagazeta.ch», Швейцария )

    К 100-летию Игоря Маркевича: гений и злодейство несовместны?

    Фото: РИА Новости
    Le journal d’opposition libérale « KOMMERSANT » reprend la rumeur selon laquelle, le grand compositeur d’origine ukrainienne Igor Markevitch aurait participé à l’enlèvement d’Aldo Moro avec les conséquences tragiques que l’on sait. Aucune preuve irréfutable n’a été jusqu’ici montrée. Alors, qu’est-ce que c’est que ce journalisme qui se repaît de rumeurs pour titiller les zones les plus malsaines des lecteurs?…. On apprend dans cet article des faits totalement imaginaires, comme, entre autres inepties, que  Igor Borissovitch aurait composé la musique du fil muet d’Eisenstein  « Que Viva Mexico ! » (sic!), ou que le compositeur avait un château  (sic!) à côté du Château de Chillon où s’est tenue une exposition commémorant  son 100éme anniversaire en 2012 etc. etc.
    Lamentable.

    «Игорь Маркевич: композитор, дирижер и… террорист?

    Швейцарская «Наша газета» публикует материал, посвященный композитору и дирижеру Игорю Маркевичу. По случаю столетия со дня рождения музыканта, оставившего след на берегах Лемана, Шильонский замок и фестиваль «Музыкальный сентябрь» посвящают его памяти выставку. Она открылась сегодня, 24 августа, и продлится до 28 октября.

    По словам организаторов выставки, главная ее цель – представить публике многогранную личность Игоря Маркевича с помощью его архивов, личной переписки и прочих документов, предоставленных Национальной библиотекой Франции, библиотеками кантона Во и Лозаннского университета, Женевской библиотекой, Фондом Зингер-Полиньяк и частными коллекциями. Экспозиция состоит из пяти частей, каждая из которых отражает период жизни и деятельности человека, для которого музыка была не просто искусством, но смыслом существования.

    Первая часть выставки кратко прослеживает детство маленького Игоря в семейной обстановке Виллы Мария в городке Тур-де-Пели (Tour-de-Peilz) на берегу Женевского озера. Но жизнь сделавшего международную карьеру музыканта началась не в Швейцарии, а в Киеве, где он родился 27 июля 1912 года в семье, тесно связанной с музыкой на протяжении нескольких поколений. Предки его были друзьями Глинки, и великий композитор работал некогда в их имении над вторым актом «Ивана Сусанина». По некоторым источникам семья была русская, по другим – еврейская, а украинские читатели газеты наверняка считают Маркевича своим. В двухлетнем возрасте он был вывезен родителями в Париж, после чего семья обосновалась в Швейцарии. Первым учителем музыки для Игоря стал его отец, профессиональный пианист.

    Однако музыкальный талант Маркевича расцвел все-таки в Париже, куда семья через несколько лет вернулась. Именно этому периоду становления Маркевича как композитора посвящен второй раздел выставки. Игорю повезло с самого начала – когда ему было 13, знаменитый пианист Альфред Корто согласился прослушать его фортепианную сюиту «Свадьба», очень ее одобрил, помог опубликовать сочинение и взялся обучать юного автора.

    Двумя годами позже Маркевич поступил в лучшее музыкальное учебное заведение Франции – Ecole normal de musique, где учился у Корто по классу фортепиано и у Нади Буланже по классу композиции. В 1929 году произошла судьбоносная для Маркевича встреча с Сергеем Дягилевым, который заказал ему Концерт для фортепиано с оркестром и музыку к балету. Концерт был написан в том же году и исполнен на открытии Дягилевских сезонов в театре «Ковент-Гарден» (партию солирующего фортепиано играл сам Маркевич), однако балетному не суждено было осуществиться из-за смерти Дягилева.

    В 1930 в Париже с успехом исполняется кантата Маркевича, в которой он использовал материал неоконченного балета, а ещё через год не меньший успех имеет его Кончерто гроссо. Музыка Маркевича привлекает внимание Жана Кокто, Дариюса Мийо, Роже Дезормьера, издательство Schott предлагает ему контракт на издание его сочинений. Вместе с Сержем Лифарем Маркевич работает над двумя балетами ― «Ребус» и «Полёт Икара», и, несмотря на то, что они так и не были поставлены, музыка обоих была исполнена в концерте. «Полёт Икара», исполненный в 1933 под управлением Дезормьера, произвёл сенсацию в музыкальном мире – его начинают называть «Игорем Вторым», под Первым подразумевая Игоря Стравинского. В Париже из-под его пера вышла, например, музыка к фильму Сергея Эйзенштейна «Вива Мексика!».

    После нескольких лет жизни в Париже Маркевич уехал в Швейцарию и в апреле 1935 женился на Кире Нижинской, дочери знаменитого танцовщика дягилевской труппы. Как и многие другие композиторы в 1930-е годы, он выступал в качестве дирижёра и пианиста. Но лишь в 1933 году, взяв несколько уроков у Германа Шерхена, Маркевич по его совету окончательно определил свое дирижерское призвание и руководил первым исполнением своей оратории «Потерянный рай» в Лондоне в 1935 году.

    В годы войны артист оставил любимое дело, чтобы принять участие в борьбе против фашизма – в 1943 году он пишет новую редакцию «Падения Икара», из которой убраны все модернистские элементы, и в том же году становится активным участником итальянского Движения Сопротивления (позднее ему будет присуждена золотая медаль «Партизан Северной Италии»).

    После войны Маркевич почти перестаёт сочинять и переключается на дирижёрскую деятельность, гастролируя по всему миру, а в 1960 году он впервые посетил с гастролями СССР, где затем стал частым гостем. Требовательная советская публика его приняла. Вот как отзывался о нем великий Генрих Нейгауз, человек, не щедрый на комплименты: «Мне кажется, он принадлежит к тому типу современного дирижера, для которого произведение и его исполнители, то есть оркестр и оркестранты, более важны, чем он сам, что он прежде всего служитель искусства, а не повелитель, диктатор. Такое поведение — очень современное явление… Обнимать духовно много индивидуальностей — а этим искусством Маркевич безусловно владеет — всегда является доказательством большой культуры, таланта и ума».

    В течение долгого времени Маркевич избегал исполнения своей музыки, но когда в 1978 получил предложение от Брюссельской филармонии продирижировать «Потерянным раем», согласился. Концерт имел большой успех, и, воодушевлённый положительными отзывами критики, Маркевич принял решение возродить собственные сочинения и заново их опубликовать. В его планах также была организация международных дирижёрских мастер-курсов и фестивалей. В 1982 он вновь посетил с концертами СССР и наиболее восторженный приём получил в родном Киеве. Через год Маркевич умер от инфаркта, оставив планы неосуществлёнными.

    На этом можно было бы поставить точку в его биографии, если бы не статья в «Коммерсанте-Ъ» от 10 июня 1999 года под названием «Русский дирижер итальянского терроризма». В ней поднималась история одного из «преступлений века» – похищения и убийства премьер-министра Италии Альдо Моро. Как утверждает газета, «по одной из версий, за преступлением может стоять выходец из России, дирижер и композитор, друг Маяковского и Дягилева Игорь Маркевич».

    Музыкант был известен своими крайне левыми взглядами, и возможно, что его участие в итальянском Движении сопротивления, организованном коммунистами, позволило следствию заподозрить его в связи с «Красными бригадами», первыми подозреваемыми в этом и других терактах.

    В следственных материалах по делу об убийстве премьера содержался такой рапорт итальянских спецслужб: «14 октября 1978 года наш источник сообщил о том, что одну из главных ролей в организации «Красных бригад» играл некий Игорь из семьи князей Каэтане. Он же проводил все допросы Моро в ходе заседаний «трибунала». Рапорт датируется 1980 годом. В 1983 году Игорь Маркевич умер. В 1991 году скончалась княгиня Топазия Каэтане, вторая жена музыканта.

    В материалах следствия присутствовала и гипотеза финансирования «Красных бригад» из Швейцарии. Тогдашний министр внутренних дел Вирджинио Роньони направил в парламентскую комиссию по делу Моро записку о том, что «вполне вероятно, что капиталы итальянских террористов хранились в 11 финансовых институтах Лугано». Впрочем, дальше этого утверждения следствие не пошло: в те годы в швейцарскую банковскую тайну проникнуть было практически невозможно. Но швейцарский дворец Маркевича находился как раз неподалеку от Лугано, интригует «Наша газета».

  • Beethoven et la musique ukrainienne

    ЇХАВ КОЗАК ЗА ДУНАЙ…

    октоберфест
    carabaas

     

    August 1st, 2009
    Current Music:
    Ludwig van Beethoven, composer. Seattle Symphony. Gerard Schwarz, director – Symphony No. 9 (Scherzo

    В Петербургской публичной библиотеке хранится уникальная реликвия – тетрадь великого немецкого композитора Людвига ван Бетховена (Beethoven). В ней – собственноручные нотные записи композитора, сделанные им в 1816 году, в част­ности, ноты (без слов) шести песен. Мелодия одной из них – это мотив по­пулярной украинской песни «Їхав козак за Дунай…».

    Каким образом украинская народная песня оказалась в поле зрения немецкого композитора?

    Согласно одной из версий, песня попала в Германию вместе с солдатами русской армии, воевавшей с Наполе­оном – среди победителей было немало украинцев. По другой версии, песню привезла немецкая путешественница Эльза Рёке, в 1796 году побывавшая в России и Украине.

    Самой убедительной всё же следует признать следующую версию.

    Живший с 1792 года в Вене, Бетховен познакомился с сыном последнего украинского гетмана Кирилла Разумовского – Андреем Разумовским, послом России в Австрии. Посольский особняк в Вене с его знаменитыми музыкальными вечерами являлся своеобразным «украинским островком» – здесь неизменным успехом пользовалась именно украинская музыка в исполнении украинских певцов и бандуристов.

    С 1806 года Бетховен, наряду с другими знаменитостями того времени, был частым посетителем посольских вечеринок. Ни для кого не секрет, что компо­зитору понравились услышанные здесь украинские песни – удивительно мелодичные, певучие, захватывающие. Андрей Разумовский заказал Бетховену три квартета, и композитор выполнил этот заказ. В первый квартет он включил мелодию украин­ской народной песни «Ой надворі метелиця», во второй и третий – вариации на тему песни «Од Києва до Лубен».

    Примечательно, что именно эти три квартета являются одной из вершин творче­ства Бетховена. Знаменитый французский писатель Ромен Роллан (Rolland) с восторгом отзывался об этих произведениях: «Я отважусь даже сказать, что они выше всех квартетов. Кроме оригинальной вы­думки и неслыханной отваги, они характеризуются симфоническим совершенством зву­чания».

    Интерес Бетховена вызвал и украинский танец «Казачок». Его мелодию композитор использовал в своем творчестве дважды: в 8-й сонате для скрипки и фортепиано, а также в первой части 16-й сонаты для фортепиано. Мелодии казацких песен, услышанных у Разумовского, маэстро включил в заключительную часть «Апансионаты» (Sonata No.23, Op.57) и знаменитую 9-ю симфонию, а в одной из его сонат звучит украинская песня «Одна гора високая»…

    К песне «Їхав козак за Дунай…» великий композитор обращался несколько раз. Впервые – в 1815–1816 годах, готовя сборник шотландских (!) народных песен, который ему заказал издатель из Эдинбурга Г. Томсон. В процессе работы у ком­позитора возникла идея добавить к шотландским песням ещё и славянские, из­дав сборник под новым названием – «Песни разных народов». Тогда-то им и была заведена тетрадь, о которой говорилось в начале этой статьи. По неизвестным при­чинам маэстро так и не отослал тетрадь издателю, она хранилась в архиве компо­зитора, а после его смерти была продана на аукционе, откуда и попала в Петер­бургскую публичную библиотеку.

    Чуть позднее Бетховен вновь возвратился к понравившейся ему украинской песне, на этот раз обработав ее для голоса в сопровождении фортепиано, скрипки и виолончели. В третий раз он обратился к песне в 1810 году, сделав новую об­работку – для фортепиано с флейтой (Op. 107). Эта его работа увидела свет в том же году в сборнике «Вариации на русскую тему» (Украина тогда входила в состав Российской империи).

    Впрочем, не только Бетховен восхищался песней «Їхав козак за Дунай…». В 1818 году немецкий и австрийский композитор Иоганн Гуммель (Hummel), ученик Моцарта, сделал прекрасную обработку этой песни для фортепиано, виолончели и флейты (Op. 78). В 1839 году ее обработал для мужского хора немецкий композитор Иоган-Кристиан-Фридрих Шнайдер (Schneider). В результате множество самодеятельных кол­лективов и хоров, которых тогда было множество в Германии, стали исполнять эту песню, сделав ее чрезвычайно популярной в Европе.

    Вариации на тему «Їхав козак за Дунай…» сделал также итальянский компози­тор Томмазо Траэтта (Traetta), а итальянский перевод – Доминицис. Французский перевод песни был сделан кем-то из польских эмигрантов, которых тогда было немало в Париже. Вероятнее всего – Совинским, опубликовавшим фран­цузский перевод песни «Їхав козак за Дунай…» в своем сборнике «Польские народ­ные и популярные песни». Однако настоящей популярности во Франции эта украин­ская песня обязана польскому композитору и скрипачу, ученику великого Николо Паганини – Каролю Липинскому, который с огромным успехом выступал в Па­риже, исполняя, среди прочих, и эту песню. В 1814 году Витезслав Ганка опубли­ковал в Вене перевод песни «Їхав козак за Дунай…» на чешский язык.

    В 1815 году в американском городе Филадельфия были напечатаны ноты этой песни и ее английский перевод. В следующем году ноты и текст были изданы в английской столице – Лондоне, а в 1822-м – в американском Балтиморе. Вот фрагмент одного из переводов.

    THE COSSAC AND HIS LOVE
    Mounted on his sable steed,
    Hurry to war the bold Cossac;
    Tender accents check his speed,
    Fondly call him back.
    She. Gallant youth, Love
    bids thee stay;
    Mark those tears that flow
    for thee;
    Yet, if needs thou must away;
    Think, oh, think of me.

    В начале ХХ века в Соединенных Штатах появились новые переводы этой песни. Ею заинтересовались певцы, композиторы, аранжировщики. В 1925 году она была вклю­чена в оперетту «Song of the Flame» как центральный дуэт всего произведения – его исполняют влюбленные во время разлуки. Эта оперетта имела огромный успех, шла на сцене Нью-Йоркской оперы 219 раз подряд (!), а в следующем году была снята на кинопленку. Украинскую мелодию для этой оперетты аранжировали из­вестные американские композиторы Герберт Стосат, автор музыки ко многим гол­ливудским фильмам, и знаменитый Джордж Гершвин (Gershwin). Между прочим, оказалось, что Гершвин провёл детство в Нью-Йорке на улице, носящей название… «Малая Украина» (!) – вероятно, там проживало немало эмигрантов из Украины. Во всяком случае, по словам самого Гершвина, уже с детства он был неплохо знаком с украинцами и их песнями…

    В том же 1925 году в США вышло фундаментальное многотомное из­дание «Международная библиотека музыки для вокалистов». В VI томе среди луч­ших песен всех времен и народов напечатана и украинская – «Їхав козак за Дунай…».

    By Stanislav Tsalyk

    2leep.com
  • Христос Воскресе! Во Истину Воскресе!

    Всех моих дорогих друзей близких-далёких поздравляю со Светлым Праздником Хриcтова

    Воскресения!

    Огласительное слово на Пасху святителя Иоанна Златоуста

    Иоанн Златоуст

    Кто благочестив и Боголюбив — насладись ныне сим прекрасным и радостным торжеством! Кто слуга благоразумный — войди, радуясь, в радость Господа своего! Кто потрудился, постясь, — прими ныне динарий! Кто работал с первого часа — получи ныне заслуженную плату! Кто пришел после третьего часа — с благодарностью празднуй! Кто достиг только после шестого часа — нисколько не сомневайся, ибо и ничего не теряешь! Кто замедлил и до девятого часа — приступи без всякого сомнения и боязни! Кто же подоспел прийти лишь к одиннадцатому часу — и тот не страшися своего промедления! Ибо щедр Домовладыка: принимает последнего, как и первого; ублажает пришедшего в одиннадцатый час так же, как и трудившегося с первого часа; и последнего одаряет, и первому воздает достойное; и тому дает, и этому дарует; и деяние принимает, и намерение приветствует; и труд ценит, и расположение хвалит.

    Итак, все — все войдите в радость Господа своего! И первые, и последние, примите награду; богатые и бедные, друг с другом ликуйте; воздержные и беспечные, равно почтите этот день; постившиеся и непостившиеся, возвеселитесь ныне! Трапеза обильна, насладитесь все! Телец упитанный, никто не уходи голодным! Все насладитесь пиром веры, все воспримите богатство благости!

    Никто не рыдай о своем убожестве, ибо для всех настало Царство! Никто не плачь о своих грехах, потому что из гроба воссияло прощение! Никто не бойся смерти, ибо освободила нас Спасова смерть! Объятый смертью, Он угасил смерть. Сошед во ад, Он пленил ад и огорчил того, кто коснулся Его плоти.

    Предвосхищая сие, Исаия воскликнул: «Ад огорчился, встретив Тебя в преисподних своих». Огорчился ад, ибо упразднен! Огорчился, ибо осмеян! Огорчился, ибо умерщвлен! Огорчился, ибо низложен! Огорчился, ибо связан! Взял тело, а прикоснулся Бога; принял землю, а нашел в нем небо; взял то, что видел, а подвергся тому, чего не ожидал!

    Смерть! где твое жало?! Ад! где твоя победа?!

    Воскрес Христос, и ты низвержен! Воскрес Христос, и пали демоны! Воскрес Христос, и радуются ангелы! Воскрес Христос, и торжествует жизнь! Воскрес Христос, и никто не мертв во гробе! Ибо Христос, восстав из гроба, — первенец из умерших. Ему слава и держава во веки веков! Аминь.

  • Ma nouvelle monographie « Malévitch » aux éditions ukrainiennes Rodovid

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    431585_509099625803524_143527891_n

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    ПОВЕРНЕМО МАЛЕВИЧА ДО КИЄВА!

    Малевич в світі один.

    МАЛЕВИЧ. Монографія. Автор: проф. Жан-Клод Маркаде (Франція).
    Формат 250х310 мм, 360 стор., Тверда обкладинка, супер. Друк: РОДОВІД, 2013р.

    Він так само добре знаний в Нью-Йорку, Парижі чи Токіо. Сотні книг про його творчість видрукувано різними мовами. Світові музеї в черзі за виставками його картин. На його імені розбудований термін «великий російський авангард». А тим часом, народжений у Києві, Казимир Северинович Малевич недостатньо знаний і зрозумілий в Україні. Останньою експозицією його творів в Києві була прижиттєва персональна виставка1930 року, влаштована стараннями самого Малевича. Останньою і першою помітною публікацією був збірник статей за редакцією проф. Дмитра Горбачова «Малевич та Україна» (2006).

    Видавництво РОДОВІД готує українську редакцію французької монографіїї Жана-Клода Маркаде “МАЛЕВИЧ” (Jean-Claude . Malévitch (Paris: Casterman, 1990).

    Ця монографія вийшла в оригіналі французькою й у перекладі японською. Українська редакція побачить світ в 2013 році й буде презентована 25-27 травня на Книжковому Арсеналі в Києві, почесним гостем якого буде автор – проф. Жан-Клод Маркаде.

    ЧОМУ ВАЖЛИВО ВИДРУКУВАТИ МОНОГРАФІЮ МАРКАДЕ «МАЛЕВИЧ» УКРАЇНСЬКОЮ?

    Праця відомого французького дослідника авангарду охоплює всю еволюцію творчості польсько- українсько-російського маляра, архітектора, теоретика, педагога й мислителя. Новизна цієї монографії в тому, що в ній вперше впорядковано стилістичні періоди Малевичевої творчості, чого не враховували ні в мистецтвознавчих дослідженнях, ні у виставкових експозиціях.

    В передмові до української редакції проф. Маркаде зазначає: «Є елемент, який відрізняє мою роботу від більшості інших досліджень про Малевича – це увага до українського коріння малярської поетики Малевича, що замовчують або туманно висвітлюють, і не тільки в російських дослідженнях… У всіх моїх статтях і книгах про так званий «російський авангард», поняття якого усталилося лише з 1960-х років, я розрізняю в цьому потужному новаторському художньому потоці три напрямки або «школи»: петербурзька, московська й українська (до неї належать Олександра Екстер, Давид і Володимир Бурлюки, Архипенко, Малевич, Баранов-Россіне й, почасти, Ларіонов та Татлін)».

    Казимир Малевич ідентифікував себе українцем в автобіографічних текстах.

    Він народився в Києві й до 17 років жив в Україні (Вінницька, Чернігівська (тодішня) та Сумська області, де його батько працював інженером на цукрових заводах). Пізніше повертався до Києва, зокрема, короткий час викладав у Київському художньому інституті. Його мистецтво, особливо завершального періоду 1930-тих років, наскрізь пронизане темами і типами селян, які він бачив і любив з дитинства, кольорами українського народного мистецтва, про яке писав і говорив з великою любов’ю.

    Монографія МАЛЕВИЧ буде неоціненною для творчої думаючої молоді і всіх зацікавлених історією українського мистецтва.

    ВИДРУКУЄМО МОНОГРАФІЮ – РАЗОМ ПОВЕРНЕМО МАЛЕВИЧА ДО КИЄВА!

    Ваше особисте зацікавлення проектом наблизить повернення Казимира Малевича до Києва і в Україну. Щоб підтримати проект, замовте передоплату книги через видавництво Родовід. Передоплата одного примірника – 400.00 грн/ $50.00.

    Якщо Ви передоплатите двадцять і більше примірників – Ваше ім’я буде зазначене на початку книги iз подякою за пiдтримку друку.

    Лідія Лихач
    засновник та директор видавництва РОДОВІД 1992-2012 ВІДЗНАЧАЄМО 20 РОКІВ!

    www.rodovid.net
    т/ф. +38044 2894829; +38067 4044402; +38067 4044405; rodovid2@gmail.com або rodovid.box@gmail.com

    page2image5656 page2image5816 page2image5976

     

     

     

     

     

     

    ПОВЕРНЕМО МАЛЕВИЧА ДО КИЄВА!

    Малевич в світі один.

    МАЛЕВИЧ. Монографія. Автор: проф. Жан-Клод Маркаде (Франція).
    Формат 250х310 мм, 360 стор., Тверда обкладинка, супер. Друк: РОДОВІД, 2013р.

    Він так само добре знаний в Нью-Йорку, Парижі чи Токіо. Сотні книг про його творчість видрукувано різними мовами. Світові музеї в черзі за виставками його картин. На його імені розбудований термін «великий російський авангард». А тим часом, народжений у Києві, Казимир Северинович Малевич недостатньо знаний і зрозумілий в Україні. Останньою експозицією його творів в Києві була прижиттєва персональна виставка1930 року, влаштована стараннями самого Малевича. Останньою і першою помітною публікацією був збірник статей за редакцією проф. Дмитра Горбачова «Малевич та Україна» (2006).

    Видавництво РОДОВІД готує українську редакцію французької монографіїї Жана-Клода Маркаде “МАЛЕВИЧ” (Jean-Claude . Malévitch (Paris: Casterman, 1990).

    Ця монографія вийшла в оригіналі французькою й у перекладі японською. Українська редакція побачить світ в 2013 році й буде презентована 25-27 травня на Книжковому Арсеналі в Києві, почесним гостем якого буде автор – проф. Жан-Клод Маркаде.

    ЧОМУ ВАЖЛИВО ВИДРУКУВАТИ МОНОГРАФІЮ МАРКАДЕ «МАЛЕВИЧ» УКРАЇНСЬКОЮ?

    Праця відомого французького дослідника авангарду охоплює всю еволюцію творчості польсько- українсько-російського маляра, архітектора, теоретика, педагога й мислителя. Новизна цієї монографії в тому, що в ній вперше впорядковано стилістичні періоди Малевичевої творчості, чого не враховували ні в мистецтвознавчих дослідженнях, ні у виставкових експозиціях.

    В передмові до української редакції проф. Маркаде зазначає: «Є елемент, який відрізняє мою роботу від більшості інших досліджень про Малевича – це увага до українського коріння малярської поетики Малевича, що замовчують або туманно висвітлюють, і не тільки в російських дослідженнях… У всіх моїх статтях і книгах про так званий «російський авангард», поняття якого усталилося лише з 1960-х років, я розрізняю в цьому потужному новаторському художньому потоці три напрямки або «школи»: петербурзька, московська й українська (до неї належать Олександра Екстер, Давид і Володимир Бурлюки, Архипенко, Малевич, Баранов-Россіне й, почасти, Ларіонов та Татлін)».

    Казимир Малевич ідентифікував себе українцем в автобіографічних текстах.

    Він народився в Києві й до 17 років жив в Україні (Вінницька, Чернігівська (тодішня) та Сумська області, де його батько працював інженером на цукрових заводах). Пізніше повертався до Києва, зокрема, короткий час викладав у Київському художньому інституті. Його мистецтво, особливо завершального періоду 1930-тих років, наскрізь пронизане темами і типами селян, які він бачив і любив з дитинства, кольорами українського народного мистецтва, про яке писав і говорив з великою любов’ю.

    Монографія МАЛЕВИЧ буде неоціненною для творчої думаючої молоді і всіх зацікавлених історією українського мистецтва.

    ВИДРУКУЄМО МОНОГРАФІЮ – РАЗОМ ПОВЕРНЕМО МАЛЕВИЧА ДО КИЄВА!

    Ваше особисте зацікавлення проектом наблизить повернення Казимира Малевича до Києва і в Україну. Щоб підтримати проект, замовте передоплату книги через видавництво Родовід. Передоплата одного примірника – 400.00 грн/ $50.00.

    Якщо Ви передоплатите двадцять і більше примірників – Ваше ім’я буде зазначене на початку книги iз подякою за пiдтримку друку.

    Лідія Лихач
    засновник та директор видавництва РОДОВІД 1992-2012 ВІДЗНАЧАЄМО 20 РОКІВ!

    www.rodovid.net
    т/ф. +38044 2894829; +38067 4044402; +38067 4044405; rodovid2@gmail.com або rodovid.box@gmail.com