Vania Marcadé

Auteur/autrice : Jean-Claude

  • Matérialité et spiritualité du feu

  • La honte des bien-pensants…

    Edward Snowden
    ✔
    @Snowden
    Images of Ecuador’s ambassador inviting the UK’s secret police into the embassy to drag a publisher of–like it or not–award-winning journalism out of the building are going to end up in the history books. Assange’s critics may cheer, but this is a dark moment for press freedom.

  • Macron et le « patois pyrénéen »

    mfeltin-palas@lexpress.fr

    • Emmanuel Macron, sa grand-mère et les « toilettes »
    • Que Brigitte Macron ne prenne pas ombrage de ce qui suit, mais Emmanuel Macron n’est pas l’homme d’une seule femme. Une autre a beaucoup compté dans sa vie : sa grand-mère maternelle, Germaine Noguès. Et si je vous parle de cette relation aujourd’hui, ce n’est pas pour concurrencer Voici, mais parce qu’elle explique en partie l’attitude du chef de l’Etat vis-à-vis des langues régionales. Ou plus exactement ses a priori.
    • Née en 1916, décédée en 2013, Germaine Noguès a été professeure de géographie, puis directrice d’école. C’est à elle que les parents du petit Emmanuel, débordés, ont confié le soin de s’occuper de leur fils après la classe. C’est elle qui lui a transmis l’amour de la littérature et des études. A ce titre, elle a joué un rôle considérable dans l’épanouissement scolaire et affectif du jeune homme.
    • « Manette », comme il l’appelait, était un pur produit de la méritocratie républicaine. Elle avait vu le jour dans un milieu très pauvre, au coeur d’un petit village des Hautes-Pyrénées où l’on parlait gascon. Son père, valet de ferme, et sa mère ne savaient ni lire ni écrire. C’est grâce à l’école que leur fille s’est élevée socialement et culturellement, au point de devenir le négatif presque parfait de ses propres parents.
    • C’est là que les choses se gâtent. J’ai cru un temps que le passage par l’Ena du chef de l’Etat était entré en contradiction avec sa sensibilité bigourdane. Il n’en est rien. En fait, le moule jacobin de la grande école n’a fait que renforcer chez lui les représentations répandues par l’Education nationale: les « patois » sont synonymes d’analphabétisme et de misère sociale ; la culture, la vraie, ne s’acquiert que par la langue de Molière. Emmanuel Macron ne vénérait pas sa grand-mère parce qu’elle était imprégnée d’une culture régionale, mais parce qu’elle… l’avait abandonnée.
    • On me dira que je verse dans la psychologie de bazar. Sauf que j’ai à l’appui de cette interprétation un incroyable échange filmé lors de la visite du président de la République en Corse, en février 2018. Comme il le fait régulièrement, Emmanuel Macron livre ce jour-là le fond de sa pensée, en dehors de tout cadre officiel, à l’occasion d’un impromptu avec un membre du conseil exécutif de l’île, Xavier Luciani :
    • « Moi, dit le chef de l’Etat, j’avais des arrière-grands-parents qui étaient bigourdans. Ils ne parlaient que le pyrénéen. Leur seul objectif dans la vie, c’était que ma grand-mère aille à l’école de la République pour apprendre le français. Pensez-y ! » (vers 1’04)
    • De ce propos, trois enseignements au moins peuvent être tirés :
    • 1) Le chef de l’Etat ne connaît rien au sujet. Sur le versant français, on parle (d’ouest en est) le basque, le gascon, le languedocien et le catalan. Le « pyrénéen » n’existe pas.
    • 2) Le président de la République considère manifestement comme un progrès, pour un individu, d’abandonner la langue historique de son territoire pour adopter celui de la puissance dominante du moment. Une vision qui témoigne de son indifférence totale à la notion de diversité culturelle. Et permet de mieux comprendre son recours régulier aux anglicismes.
    • 3) A aucun moment Emmanuel Macron se demande pourquoi ses arrière-grands-parents souhaitaient tant voir leur fille « aller à l’école de la République pour apprendre le français ». Cela est bien dommage, car la réponse est la suivante : ils ne pouvaient pas faire autrement ! Les parents de Germaine Noguès auraient sans doute été ravis de voir leur fille suivre ses études et mener sa carrière en langue d’oc, mais cette perspective était inenvisageable. Dans notre pays, pourtant multilingue, l’Etat a toujours fait en sorte qu’il soit impossible de s’élever socialement en dehors du français.
    • Tout cela est déjà assez grave, mais le pire est à venir. Au cours du même entretien (vers 1’50), l’élu nationaliste insiste et lui demande de faire preuve d’un peu plus de souplesse :

    • Il ne faut jamais ferme la porte. Ouvrez les fenêtres ! C’est important : la langue, c’est l’avenir.
    • Mais si ouvrir une fenêtre, c’est être d’accord avec vous, lui répond Emmanuel Macron, on finit enfermés, mais dans vos toilettes à vous.
      « Enfermé dans vos toilettes » ! Comment mieux dire à quel point, aux yeux du président, les langues de France sont « sales », « répugnantes », « nauséabondes » ?
      Moi qui suis pourtant d’un naturel optimiste, je crains donc qu’il n’y ait guère d’avancées à attendre pour les langues de France de la part de l’actuel chef de l’Etat. A moins, peut-être, que cet homme cultivé n’ait un jour la curiosité de lire Simin Palay ou Miquèu de Camelat. Deux immenses auteurs issus de « son » département des Hautes-Pyrénées. Deux hommes qui portèrent au plus haut niveau la littérature en gascon. Deux écrivains dont sa grand-mère, hélas, n’a jamais eu l’idée de lui parler.

  • Exposition de « La genèse » de Lanskoy chez Jean-Claude Marcadé en 1990


  • Sabine Buchmann, tableaux du début 2019

  • Le 140ème anniversaire de la naissance de Malévitch à Kiev (21-24 février 2019)

     

     

     

     

     

     

     

    Зліва направо: директорка М17 Наталія Шпитковська, авторка книги « Нова ґенерація » Мирослава Мудрак, кураторка Форуму Тетяна Філевська

     

     

     

     

     

     

    До 140-річчя Казимира Малевича на форум « Нова ґенерація: художник та його покоління » у Київ з’їхалися дослідники українського авангарду з усього світу.

    В рамках форуму пройшли лекції, присвячені українському авангарду, панельні дискусії і круглі столи за участю найвизначніших знавців та дослідників українського авангарду з усього світу. Також учасники могли відвідати перфоманс від Федора Возіанова за участю балету Артема Гордеєва, екскурсії виставкою « Авангард. У пошуках четвертого виміру », прем’єру фільму «Малевич» (FRESH production, Україна, 2017) та презентацію збірника матеріалів «Казимир Малевич: київський аспект». Прем’єрний показ фільму « Малевич » (FRESH production)

     

     

     

     

    Мирослава Мудрак, історикиня мистецтва, почесна професорка Університету штату Огайо, авторка книги «Нова ґенерація» і мистецький модернізм в Україні» (США), провела лекцію «Eкологія Модернiзму: збереження часу й простору в українському мистецтві раннього ХХ-го століття»

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    Жан-Клод Маркаде, мистецтвознавець, історик мистецтва, куратор, заслужений директор Національного центру наукових досліджень (CNRS) (Франція) «Малевич і музика – між Матюшиним і Рославцем»

     

     

     

     

     

     

     

     

    Дмитро Горбачов, мистецтвознавець, дослідник та першовідкривач українського авангарду, влаштував перегляд відео-хроніки про мистецьке життя 1920-х разом з Іриною Мелешкіною

     

     

     

     

     

     

    Костянтин Акінша, історик мистецтва, журналіст, куратор (Угорщина), прочитав лекцію «Український модернізм – спокуса ринком»

     

     

     

     

     

     

     

     

    Шенг Шейєн, спеціаліст з російського авангарду, Член Ради Фонду Харджиєва (Амстердам, Нідерланди) прочитав лекцію «Татлін і Малевич: виправдані обрáзи та креативні омани. Нові знахідки з архіву Харджиєва»

     

     

     

     

     

    Олександра Кайзер, кураторка досліджень фонду Олександра Архипенка, прочитала лекцію « Архипенко: Сучасний Спадок »

     

     

     

     

    Також серед учасників форуму були: Тетяна Філевська (засновниця і керівниця Інституту Малевича), Крістіна Лоддер (Президентка Фонду Малевича, Великобританія), Олег Ільницький (спеціаліст з українського футуризму, Канада), Мирослав Шкандрій (професор славістики при Манітобському університеті, Канада), Андрій Бояров (куратор і дослідник, Львів, Україна), Віта Сусак (членкиня Швейцарського академічного товариства з вивчення Східної Європи (SAGO), Україна-Швейцарія), Метью Стівенсон (Фонд Архипенко, Лондон), Софія Дяк (директорка Центру міської історїі Центрально-Східної Європи), Оксана Баршинова (куратор, лектор, Національний Художній Музей України), Олена Боримська (автор курсу лекцій про авангард, куратор, Національний Музей « Київська Картинна Галерея »), та Наталія Шпитковська (директорка Центру сучасного мистецтва М17)

     

    Також в рамках Форуму пройшов ряд круглих столів та дискусій, зокрема круглий стіл «Колекціонери авангарду. Історія та практика» за участю Едуарда Димшица, Андрія Адамовського, Олександра Брея, Костянтина Акінши, Дмитра Горбачова та Жан-Клода Маркаде за модерацією Наталії Шпитковської (на фото зліва направо).

    Закрився Форум під читання віршів Казимира Малевича у виконанні його двоюрідної внучки Івони Малевич, що завітала до Києва спеціально, щоб відвідати Форум, та музику Миколи Рославця від Антуанети Міщенко.

     

     

    Івона Малевич

     

     

     

     

     

     

     

     

    Також в рамках Форуму показали автопортрет Казимира Малевича, який він намалював за 11 місяців до своєї смерті.

     

     

     

    « Выгляжу сейчас как Маркс в могиле. Когда выхожу на улицу дети кричат Карл Маркс » — підписує Казимир автопортрет у листі до Петнікова.

    Планується додаткове експонування автопортрету в рамках виставки « Авангард. У пошуках четвертого виміру ».

     

     

     

     

    БІЛЬШЕ ФОТО З ФОРУМУ

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    Зараз команда М17 готує матеріали, що були зібрані на лекціях під час Форуму і незабаром розмістить всі матеріали у вільному доступі.

    А поки чекаємо на виставці « Авангард. У пошуках четвертого виміру », що триває до 6 квітня!

    Кураторка Форуму:

    Тетяна Філевська, співзасновниця та керівнивниця Інституту Малевича

    Директорка Центру сучасного мистецтва М17:

    Наталія Шпитковська

    Генеральний партнер:

    Adamovskiy Foundation

    Оранізаційні партнери:

    Інститут Малевича, Національний художній музей України, Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал», Музей театрального, музичного і кіномистецтва України, Національний центр ім. Олександра Довженка, Artcult Foundation, Український клуб колекціонерів сучасного мистецтва, Національний центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства, Фонд культурної дипломатії UART.

    Спеціальні партнери:

    Міністерство закордонних справ України, Київська міська державна адміністрація, Міністерство інформаційної політики, Комітет Верховної Ради з питань культури і духовності, Національне бюро програми ЄС “Креативна Європа” в Україні, Український культурний фонд.

    Інформаційні партнери:
    UA: СУСПІЛЬНЕ МОВЛЕННЯ
    Birdinflight
    LB.ua
    Антиквар

    Додаткова інформація: Носко Ольга nosko.ov@gmail.com, +38(093)9811795

    This email was sent to jc.marcade@wanadoo.fr
    why did I get this? unsubscribe from this list update subscription preferences
    M17 Contemporary Art Center · 102-104 · Antonovycha Street · Kiev 03150 · Ukraine

  • З 8 БЕРЕЗНЯ! С 8 МАРТА! BONNE FÊTE DU 8 MARS!

    З 8 БЕРЕЗНЯ! С 8 МАРТА! BONNE FÊTE DU 8 MARS!

    JUDITH LEYSTER

    VIGÉE-LEBRUN

    MARIE ELLENRIEDER

    MICHAELA WAUTIER

    GABRIELE MÛNTER

    MARIANNE WEREFKIN

    MARIANNE WEREFKIN

    ROSALBA CARRIERA

    MARIA SCHALK

    MARIE- GUILLEMINE BENOIST

    HEMESSEN

    SABINE LEPSIUS

    SOFONISBA ANGUISSOLA

    GIOVANNA FRATELLINI

    VIGÉE-LEBRUN

    ELISABETH ALIDA HAANEN

    ELIN DANIELSON

    CINDY SHERMAN

    ARTEMISIA GENTILESCHI

    ANNAWASER

    ANNA STEINER-KITTE

    ANGELICA KAUFFMAN

    ALICE BAILLY

    MARIE-GUILLEMINE BENOIST

    MARIE BACHKIRTSEV

  • François Ozon,  » GRÂCE À DIEU », 2018

    François Ozon, « GRÂCE À DIEU », 2018

    Magnifique et tragique film de François Ozon. Très dostoïevskien de facture : la lutte en l’homme du diable et du bon dieu, le mystère du Mal dans le monde et de la présence/absence de Dieu. Si la pédophilie est une abjection qui touche toutes les couches de la société (famille, école, lieux de travail et de tourisme etc.), elle apparaît encore plus comme une prédation monstrueuse  quand elle est le fait d’hommes qui sont revêtus d’une mission sacerdotale.

    Une bonne pierre pour la purification de l’institution ecclésiastique visible. Et l’on pourrait appeler le film d’Ozon – À LA GRÂCE DE DIEU!